Коли вживання алкоголю почало приносити мені та близьким чималі проблеми, я вперше спробував зупинитись. Дружина знайшла за об’явою відповідного спеціаліста-нарколога і я погодився на «кодування» терміном на

4 роки.

Спочатку я навіть відчував легку ейфорію від тверезості. Мені хотілося кричати на кожному кроці: «Я тверезий, я більше не п’ю!».

Проте з часом, моя тверезість ставала дедалі нестерпнішою. Через неможливість вживати алкоголь разом з усіма, в мене з’явилося відчуття своєї меншовартості. Я відвідував свята і застілля, на яких робив вигляд, що алкоголь мене не хвилює. Вигадував всілякі історії та виправдання чому не п’ю. Щось на зразок: нажаль я за кермом, я колись отруївся алкоголем, я приймаю ліки і т. ін.  Перебуваючи в компанії де усі пили, я намагався отримати задоволення таке ж як вони, бути з ними на одній хвилі. Натомість я отримував підвищений тиск, прискорене серцебиття, головний біль, ніяковість та роздратування.

І я здався. Я просто став чекати закінчення терміну дії «коду» Я жив цим, мріяв про це, чекав цього часу. І врешті решт я вибрав слушний момент коли дружина була з сином на морі і звернувся до того ж таки лікаря з проханням «зняти код» через наближення зустрічі шкільних випускників . Він виконав моє прохання але попередив, що у мене можуть бути проблеми пов’язані з випивкою. Я запевнив його, що «все під контролем» і поїхав на зустріч однокласників…

Через кілька тижнів я пив навіть більше ніж до кодування. Надія на те, що з часом до мене повернеться здатність контролювати кількість та частоту випивки – луснула як мильна кулька.

На протязі наступних 4-х років було ще декілька спроб приборкати мій нездоровий потяг до алкоголю. Від традиційних «кодування», «торпедування» та «підшивання» до візитів до знахаря та за допомогою релігії. Проте ефект від цих заходів ставав усе слабшим. Час ремісії скорочувався від року до кількох тижнів.

Для того щоб приспати пильність дружини і «спокійно» випити я вдавався до різних хитрощів — виїжджав на заробітки за кордон (попередньо «знявши» код), пив тільки в обідню перерву, тільки у відрядженні, тоді коли дружини та сина не було вдома, приймав маскувальні засоби проти запаху спиртного тощо.

Все це «тихе» пиття супроводжувалося низкою проблем: моїм побиттям, потраплянням до лікарні швидкої допомоги, втратою грошей, розривом стосунків з друзями, та іншими негараздами.

Все це не могло тривати безкінечно, зашморг пияцтва затягувався і я впевнено наближався до свого дна…